Дорогі мої браття і сестри !

Любі мої парафіяни!

Людина від початку свого існування думає про свій дім, шукає його, будує. Творить будівлю не тільки з матеріалу, а й за допомогою людських сердець, розуму, праці, рук. Людина сама є своєрідним домом, формує себе, будує свою особу. Вона також творить дім спільноти, підвалинами якого є моральність, правда, добро, краса, мрії, надії, культура, політика. Людина ніби хоче зробити домашнім цілий світ, і у цьому є щось з образу раю.

Кожен з нас відчуває прагнення Великого Божого Дому. Це смуток і неспокій за домом, з якого вийшли. Це прагнення Того, хто живе у цім Домі, бо дім завжди є знаком Когось. Кожен дім є кимось збудований, а тим, хто збудував усі доми, є Бог.

Будує Він разом з людиною і особливий дім — святий дім, святиню, церкву,

Дім Христа, Дім Бога, Дім Пресвятої Трійці, в якім приготоване житло для кожного з нас. Зібрав він у собі всі прагнення людини, бачення кращого світу, добрі думки і вчинки, крихітки пам'яті раю і продовжує формувати себе як Дім домів. Але найголовніше є те, що в центрі цього дому є хтось нам найближчий - ХРИСТОС - БОГ. Дає Він мандрівникові історії притулок, потіху, любов, добро, мир, перемогу над усякими терпіннями. Дозволяє обтрусити порох з доріг світу, обмити сумління, загоїти рани, забути злість і ненависть і отримати келих живої води, шматок небесного хліба і найбільше Слово з усіх слів. Там кожен знаходить себе таким, яким є, і ближніх, якими повинні бути в очах Бога.

Так діється у цілій Вселенській Церкві. У Церкві свого народу, єпархії і кожній парафіяльній спільноті. Кожна парафія має своєрідне наслідування історії Ісуса Христа: свою "повноту часу" . свій час дозрівання, зростання у ласці і мудрості перед Богом, свій час проби, спокуси, праці, послання і. нарешті, свій час муки, воскресіння і слави, приготування до Небесного Єрусалиму. Парафія не тільки є. вона постійно стається: приносить спасіння, повноту життя, воскресіння, дає духовне безсмертя і вічність, дає визволення, сповнення цілі життя, досконалість, силу до дій і найвищий сенс існування. У такий спосіб церква стає святою тайною парафіяльної спільноти в єдності зі своїм єпископом і Апостольським Престолом. Діяльність парафіяльної спільноти є завжди «для»: для добра, для людини, для цілої спільноти, для цілої єпархії, для всього народу, для цілої Католицької Церкви.

У цей радісний для всіх нас день, день освячення Нашої Церкви, день, на який ми чекали довгих дев'ять років, дозвольте мені, вашому пароху, привітати Вас і благословити усіх Вас, любі мої браття і сестри, на правду, добро, вільність, справедливість, святість, мир, мудрість, згоду, працьовитість, любов, віру, терпеливість,. почуття сенсу життя, прагнення безсмертя. Будьте душею і серцем своєї спільноти і цілої Церкви, для оздоровлення і освячення Вас і людей, яких зустрінете на дорогах світу.

Щиро люблячий Вас, вірний Вам у Христі Ісусі