На крутосхилах Дністра у молодому мальовничому парку серед ясенів, кленів і лип, у вічноусміхнених до сонця Заліщиках у піднебесся зорять п'ять сріблястих маківок новозведеного Собору Пресвятого Серця Христового. Бані святині символізують Ісуса Христа і чотирьох Євангелистів, 1 що описали Христову науку: Матея, Марка, Луку та Івана.2

 

Наша церква — це життєва школа, яка навчить правдивої віри та чеснот, без котрих людина не може бути повноцінного. Вона стане для багатьох поколінь матір ю, до якої з довір ям приходитимуть у часі смутку і радості. Тут черпатимуть силу і міцність у вірі. У храм Божий приходитимуть у свята й будні, приноситимуть Всевишньому найкращі молитви, щоб очистити свої душі. Сьогодні з нагоди освячення скарбниці дуги людських згадуємо тих, хто спорудив цей гарний, ошатний Божий Дім — будівничих, фундаторів і жертводавців, особлива пошана до наших священиків, бо бачимо у них посланців Христа, робітників Христових, бо віримо, що в руках священика спочиває щодня Тіло Христове, а в їх серцях є любов Христа, в душах їх гостює щодня любов Духа Святого.3

 

Церква Святої Покрови у місті Заліщиках не вміщала у своїх стінах вірних. Людям похилого віку з верхньої частини міста було далеко ходити до Храму. Тому парафіяни, підтримавши ініціативу голови комітету захисту УГКЦ, заліщанина Бронислава Ільницького, вирішили побудувати у Заліщиках нову церкву. 14 лютого 1993 року у верхній частині Заліщиків поблизу меблевого магазину, відбулися збори громадян з будів­ництва храму. Тоді був вибраний церковний комітет, в складі якого Богдан Гачок, Степан Лопух, Йосип Денис, Климентій Горбаль, Василь Матійчик, Ярослав Вацик, Степан Половецький, Роман Снятинський, Петро Гав 'юк, Ярослав Похна, Василь Дрозд, Григорій Кляшторний і Григорій Касіян.

Для збору коштів для будівництва святині треба було мати списки не менше двох тисяч парафіян,котрі зобов'язувались фінансувати будову. Зусиллями Климентія Горбаля і Степана Лопуха було зібрано 2650 підписів громадян Заліщиків.

 

15 лютого 1993 року проведено перше організаційне засідання церковного комітету в актовому залі заліщицького РЕМу Головою комітету вибрано декана Української греко-католицької церкви отця Никодима. Богдана Гачка вибрали головою з будівництва храму, а заступником — Степана Лопуха. Писарем став Климентій Горбаль, скарбником Йосип Денис. Всі інші члени комітету збирали гроші для будівництва святині. На цьому засіданні було доручено Богдану Гачку виготовити проектну документацію, Степану Лопуху — з'ясувати у відділі Тернопільського облвиконкому, які потрібні документи на будівництво, Василю Дрозду і Климентію Горбалю — організувати комісію для виділення земельної ділянки.

 

Незабаром завдання, намічені комітетом, були вирішені. Архітектор з «Тернопільобл-проекту» Михайло Нетриб'як виготовив проектну документацію заліщицького храму. Місце для будови вибрали в молодому парку відпочинку, серед зелені дерев. Парафіяни Заліщиків 6 червня 1993 року взяли участь в освяченні хреста на новому кладовищі. А в неділю 27 червня 1993 року заліщани, парафіяни греко-католицьких громад із Добрівлян, Бедриковець, Печорної, Зеленого Гаю та інших навколишніх сіл зібралися на велике торжество — освячення наріжного каменя для майбутньої церкви.4

 

Недалеко від місця будови, біля центральної дороги височить дубовий хрест із розп 'яттям Ісуса Христа, обрамлений квітами, зеленню. Цей хрест, офіруваний лісником Василем Каченюком, поставлений у квітні 1993 року.

 

Біля хреста — підвищення для урочистої відправи. Линуть пристрасні слова, звернені до Бога, декана УГКЦ отця Никодима. Отець Никодим посвятив фелон, вишитий парафіянами. 

 

 

 

 Вірних привітав владика Дмитерко, який прибув на заліщицьку землю. Владика разом з отцем-деканом Никодимом, іншими священиками Української греко-католицької церкви відправив архиєрейську Службу Божу. У глибину сердець присутніх проникли слова молитви до Бога. До згоди і любові закликали слова виступу владики Софрона Дмитерка, котрий благословив добрий почин заліщан звести храм. Владика Дмитерко освятив наріжний камінь для майбутньої будови, побажав, щоб нова церква стала храмом миру і злагоди.5 Декан-отець Никодим запропонував надати майбутньому храму титул Пресвятого Серця Христового, що знайшло схвалення у владики Софрона Дмитерка.

 

Влітку 1993 року закладено фундамент святині. Робота виконана підрядним способом фірмою «Агробуд» під керівництвом Ярослава Вацика і Богдана Лопушинського. Інші будівельні роботи здійснювались господарським способом.

 

У 1994 році під керівництвом членів церковного комітету Богдана Гачка і Степана Лопуха проводилась заготівля будівельних матеріалів.

Допоміг парафіянам голова Заліщицького райвиконкому добродій Василь Томунь, котрий дав вказівку головам селянських спілок району перерахувати кошти на будівництво церкви, а також забезпечити будівничих транспортом.

 

У цьому ж році постало питання про будівництво богослужебної каплиці, бо відправи богослужінь проводились в парку на місці виділеної під будівництво церкви площі. Наближалася зимова пора і треба було збудувати тимчасове приміщення для відправ. Виникла суперечка між головою комітету і парафіянами в доцільності будівництва каплиці. В парку, на сході церковної громади, 2 жовтня 1994 року головою церковного комітету вибрано Степана Лопуха, а заступником — Климентія Горбаля.

 

 

Корування лісу для будівництва церкви членами церковного комітету та парафіянами у квітні 1995р.Б