У жовтні 2000 р. за постановою Синоду УГКЦ утворено нову Бучацьку єпархію, до якої увійшов Заліщицький деканат. Єпархом новоутвореної єпархії призначений владика Кир Іриней Білик.

 

У червні 2001 року у Храмове свято парафію та новобудову відвідав Преосвященний владика Кир Іриней Білик, який зробив і свій жертовний внесок у будівництво святині.

 

Якими тільки дарами Господь Бог не наділив свій найкращий твір — людину Один із них — це молитва, передана через мелодію релігійної пісні. Найкраща подяка Богові-Творцю, що може висловити людина, — це духовна пісня.

 

Для поліпшення відправи Святої Літургії Дмитро Літкович офірував апаратуру, яку постійно обслуговує. Тоді виникла потреба удосконалення церковного хору при церкві Пресвятого Серця Христового. Регентом хору «Благовіст» з 1998 року стала Світлана Тарасевич. Учасниками хорового колективу є в даний час дяк Ярослав Ілечко, старости хору Мирон Горобець та Іван Совик, співаками — Ярослав Костинюк, Петро Галабій, Антон Стратій, Євген Маніла, Дмитро Виклюк, Володимир Дуда, Михайло Курчак, Степан Лопух, Богдан Філіповський, Омелян Казимирик, Петро Мартинюк, Іван Місько, Ганна Черлінко,Іванна Чернюх, Олександра Бобик, Ольга Стойко, Любов Болюк, Віра Бурка, Леся Братанич, Марія Бесага, Леся Василенко, Марія Кучірко, Марія Коцюб, Любов Дедьо, Галина Дрозд, Ярослава Запоточна, Катерина Каземирик, Оксана Чернюх, Світлана Старко, Іванна Собашко, Іван Білінський, Іван Совик, Степан Турецький, Роман Болюк, Степан Паньків, Роман Снятинський, Михайло Сірий, Петро Гав 'юк, Степан Чернюк, Василь Шийко, Олег Мартинчук, Дмитро Виклюк, Марія Горобець, Галина Виклюк, Ольга Нога, Оксана Караїм, Ольга Баран юк, Ганна Навізівська, Стефанія Сіра, Марія Гошовська, Надія Яцина, Анастасія Ткачик, Віра Жаб'юк, Юзефа Лозінська, Ольга Намака, Оксана Безушко і Надія Маніло.

 

Хор парафії букетом різноманітних колядок, релігійних пісень показав своє духовне прагнення жити для Бога, для правди, для добра народу та церкви. Спів церковний збуджує кожну християнську душу, по-справжньому очищає її. Тож чи мож бути вищою радість, як осягнення єдності з Творцем!

 

Наш хор у 1998 році співав у Катедральному Соборі Святого Юра у Львові, а також у 1999 році — у Церкві Святого Миколая у Теребовлі і в чудотворній Зарваниці.

 

Тепер членами церковного комітету є Степан Лопух (голова), Дмитро Літкович, Богдан Любінецький, Василь Курієць, Богдан Філіповський, Михайло Андрусик, Роман Зебелюк, Роман Снятинський, Ігор Безгура, Іван Совик, Петро Гав'юк, Василь Матійчик, Ярослав Вацик, Степан Половецький, Віктор Кулешко, Михайло Воробель, Антон Стратій і Володимир Навольський.

 

При храмі працює сестринство з 19 осіб. Це Ганна Черлінко (старша сестриця), Ярослава Коцюбійчук, Марія Снятинська, Марія Кучірко, Марія Балан, Ганна Ємчук, Зеновія Паньків, Віра Іванська, Марія Ткачик, Марія Яцків, Марія Романець, Ганна Котляр, Ірина Андрусик, Клавдія Стойко, Ольга Баранюк, Марія Сарамага, Людмила Юрійчук, Стефанія Кляшторна і Василина Мудрей.

 

До церковного братства належить Зіновій Коцюбійчук, Іван Стець, Михайло Андрусик, Дмитро Літкович і Михайло Паращич.

 

На будівництво Собору, від виготовлення проектної документації до освячення, затрачено 800 тис. грн. Збори від коляди в середньому — 12 тисяч гривень, а тацевий збір становив13 тисяч гривень.

 

 

 

Члени церковного комітету, учасники хору, сестриці, прислуга церкви, парафіяни біля зведених стін храму. 27 липня 1996 р.Б.

Члени церковного комітету. Верхній ряд, зліва направо: Віктор КУЛЕШКО, Іван СТЕЦЬ, Василь КУРІЄЦЬ, Дмитро ЛІПІКОВИЧ, Йосип ДЕНИС, нижній ряд: Роман СНЯТИНСЬКИЙ, Степан ГОЛОВЕЦЬКИЙ, Климентій ГОРБАЛЬ, Євген ГОДЕЦЬКИЙ, Богдан ГАЧОК, Богдан ЗАСКОЦЬКИЙ

 

 

У вересні 1994 року розпочато будівництво каплиці, яку освячено 8 листопада цього року.

 

Каплицю сумлінно будували всі парафіяни. Але особливо відзначилися ті люди, котрі по півтора місяця працювали безоплатно. Це Михайло Андрусик, Михайло Маліновський, Іван Дутчак, Дмитро Гнатюк, Михайло Місько та Володимир Запоточний. На спорудження каплиці затрачено 168 млн. крб.

 

Разом з будівництвом нової святині почалося нове піднесення духовного храму в серцях парафіян. В новоспорудженій каплиці відбулася перша Служба Божа.

 

Дяком став Ярослав Ілечко, паламарем — Михайло Паращич. Організовано хор, яким керував дяк. Хористами стали: Іванна Чернюх, Марія Гошовська, Степанія Сіра, Марія Горбаль, Анастасія Ткачик, Ольга Нога, Ольга Баранюк, Ганна Ємчук, Ганна Черлінко, Павло Дрозд, Степан Чернюх, Антон Стратій, Ярослава Запоточна, Петро Галабій.

 

Старшою сестрою було призначено Надію Іванську Сестрицями стали Василина Мудрей, Клавдія Стойко, Ганна Ємчук, Стефанія Кляшторна, Зеновія Паньків, Ольга Баранюк, Ганна Котляр, Марія Романець, Марія Снятинська, Ярослава Коцюбійчук, Ганна Черлінко, Павліна Клочко, Марія Горин, Марія Кучірко і Ганна Братанич.

 

Від 2 червня до 3 липня 1994 року в Заліщиках проходила перша після війни Свята Місія. Вона була присвячена духовному і національному відродженню церкви й народу на рідній українській землі. ЗО червня була відправлена Служба Божа в парку на місці спорудження храму Пресвятого Серця Христового за участю місіонера з Бразилії отця Августина Дітрука. Під час проходження Святої Місії парафіяни відновили себе до духовного життя, до праці у своїй Батьківщині — Україні, на славу Божу і добро нашого народу.

 

 

         

 

 

 

Протягом весни-літа-осені 1998 року жодного дня не припинялися роботи на будівельному майданчику Радістю сповнювались серця інженера-будівельника Богдана Гачка, техніка Віктора Кулешка, членів комітету з питань церкового будівництва.

 

Багато зусиль докладали сестриці церкви ПСХ, котрі щодня готували для будівельників обіди, часто на 150-200 осіб.

 

Основні роботи з будівництва проводились найманими бригадами із Заліщиків, Заставнівського району Чернівецької області і Снятинського району Івано-Франківської. Всі допоміжні роботи виконували парафіяни. У церковному архіві зберігаються імена учасників будівництва.

 

При церкві Пресвятого Серця Христового у 1994 році засновано «Братство Апостольства Молитви». Ревнителькою братства є Віра Іванська.

 

У 1996 році створено осередок благодійної організації «Карітас», який плідно співпрацює з обласною організацією. Налагоджено зв 'язок з «Церквою у потребі» (Німеччина) та церковною українською громадою в Мельбурні (Австралія).

 

Члени осередку організовують святкові вечори на свято Миколая-Чудотворця у школі-інтернаті та дитячому ревмосанаторії, де вручили солодкі подарунки, взуття, одяг і медикаменти.

 

Заліщицький деканат протягом 1997-2000 років організував чотири деканатні молодіжні християнські зібрання.

 

Особливо численну молодіжну аудиторію зібрало четверте зібрання у 2000-му ювілейному році народження Спаса нашого Ісуса Христа. Молодіжний парк міста над Дністром ще досі не приймав так багато гостей, ще не чув з уст юнаків і дівчат стільки щирих молитов, духовних і патріотичних пісень. Зібрання проходило під гаслом «Христос вчора, сьогодні, навіки».

    

Перший день був не тільки днем зустрічей і знайомств. Увечері відбулася велика спільна молитва і реколекційна духовна наука. Потім — хресний похід молоді до пам'ятника борцям за волю України. Отець-декан спільно із священиками деканату відправили тут поминальну панахиду. Опісля над стрімким спуском Дністра спалахнула ватра знайомств.

 

Наступного дня учасники зібрання стали до великої спільної молитви за Україну, щасливу і світлу її долю у третьому тисячолітті. Перед молоддю виступили голова Заліщицької районної ради і держадміністрації Степан Кобіс, народний депутат від Чортківського виборчого округу №167 п. Ростислав Шиллер, котрі чимало спонсорували заходи церкви.

 

На крутосхилах Дністра у молодому мальовничому парку серед ясенів, кленів і лип, у вічноусміхнених до сонця Заліщиках у піднебесся зорять п'ять сріблястих маківок новозведеного Собору Пресвятого Серця Христового. Бані святині символізують Ісуса Христа і чотирьох Євангелистів, 1 що описали Христову науку: Матея, Марка, Луку та Івана.2

 

Наша церква — це життєва школа, яка навчить правдивої віри та чеснот, без котрих людина не може бути повноцінного. Вона стане для багатьох поколінь матір ю, до якої з довір ям приходитимуть у часі смутку і радості. Тут черпатимуть силу і міцність у вірі. У храм Божий приходитимуть у свята й будні, приноситимуть Всевишньому найкращі молитви, щоб очистити свої душі. Сьогодні з нагоди освячення скарбниці дуги людських згадуємо тих, хто спорудив цей гарний, ошатний Божий Дім — будівничих, фундаторів і жертводавців, особлива пошана до наших священиків, бо бачимо у них посланців Христа, робітників Христових, бо віримо, що в руках священика спочиває щодня Тіло Христове, а в їх серцях є любов Христа, в душах їх гостює щодня любов Духа Святого.3

 

Церква Святої Покрови у місті Заліщиках не вміщала у своїх стінах вірних. Людям похилого віку з верхньої частини міста було далеко ходити до Храму. Тому парафіяни, підтримавши ініціативу голови комітету захисту УГКЦ, заліщанина Бронислава Ільницького, вирішили побудувати у Заліщиках нову церкву. 14 лютого 1993 року у верхній частині Заліщиків поблизу меблевого магазину, відбулися збори громадян з будів­ництва храму. Тоді був вибраний церковний комітет, в складі якого Богдан Гачок, Степан Лопух, Йосип Денис, Климентій Горбаль, Василь Матійчик, Ярослав Вацик, Степан Половецький, Роман Снятинський, Петро Гав 'юк, Ярослав Похна, Василь Дрозд, Григорій Кляшторний і Григорій Касіян.

Для збору коштів для будівництва святині треба було мати списки не менше двох тисяч парафіян,котрі зобов'язувались фінансувати будову. Зусиллями Климентія Горбаля і Степана Лопуха було зібрано 2650 підписів громадян Заліщиків.

 

15 лютого 1993 року проведено перше організаційне засідання церковного комітету в актовому залі заліщицького РЕМу Головою комітету вибрано декана Української греко-католицької церкви отця Никодима. Богдана Гачка вибрали головою з будівництва храму, а заступником — Степана Лопуха. Писарем став Климентій Горбаль, скарбником Йосип Денис. Всі інші члени комітету збирали гроші для будівництва святині. На цьому засіданні було доручено Богдану Гачку виготовити проектну документацію, Степану Лопуху — з'ясувати у відділі Тернопільського облвиконкому, які потрібні документи на будівництво, Василю Дрозду і Климентію Горбалю — організувати комісію для виділення земельної ділянки.

 

Незабаром завдання, намічені комітетом, були вирішені. Архітектор з «Тернопільобл-проекту» Михайло Нетриб'як виготовив проектну документацію заліщицького храму. Місце для будови вибрали в молодому парку відпочинку, серед зелені дерев. Парафіяни Заліщиків 6 червня 1993 року взяли участь в освяченні хреста на новому кладовищі. А в неділю 27 червня 1993 року заліщани, парафіяни греко-католицьких громад із Добрівлян, Бедриковець, Печорної, Зеленого Гаю та інших навколишніх сіл зібралися на велике торжество — освячення наріжного каменя для майбутньої церкви.4

 

Недалеко від місця будови, біля центральної дороги височить дубовий хрест із розп 'яттям Ісуса Христа, обрамлений квітами, зеленню. Цей хрест, офіруваний лісником Василем Каченюком, поставлений у квітні 1993 року.

 

Біля хреста — підвищення для урочистої відправи. Линуть пристрасні слова, звернені до Бога, декана УГКЦ отця Никодима. Отець Никодим посвятив фелон, вишитий парафіянами. 

 

 

 

 Вірних привітав владика Дмитерко, який прибув на заліщицьку землю. Владика разом з отцем-деканом Никодимом, іншими священиками Української греко-католицької церкви відправив архиєрейську Службу Божу. У глибину сердець присутніх проникли слова молитви до Бога. До згоди і любові закликали слова виступу владики Софрона Дмитерка, котрий благословив добрий почин заліщан звести храм. Владика Дмитерко освятив наріжний камінь для майбутньої будови, побажав, щоб нова церква стала храмом миру і злагоди.5 Декан-отець Никодим запропонував надати майбутньому храму титул Пресвятого Серця Христового, що знайшло схвалення у владики Софрона Дмитерка.

 

Влітку 1993 року закладено фундамент святині. Робота виконана підрядним способом фірмою «Агробуд» під керівництвом Ярослава Вацика і Богдана Лопушинського. Інші будівельні роботи здійснювались господарським способом.

 

У 1994 році під керівництвом членів церковного комітету Богдана Гачка і Степана Лопуха проводилась заготівля будівельних матеріалів.

Допоміг парафіянам голова Заліщицького райвиконкому добродій Василь Томунь, котрий дав вказівку головам селянських спілок району перерахувати кошти на будівництво церкви, а також забезпечити будівничих транспортом.

 

У цьому ж році постало питання про будівництво богослужебної каплиці, бо відправи богослужінь проводились в парку на місці виділеної під будівництво церкви площі. Наближалася зимова пора і треба було збудувати тимчасове приміщення для відправ. Виникла суперечка між головою комітету і парафіянами в доцільності будівництва каплиці. В парку, на сході церковної громади, 2 жовтня 1994 року головою церковного комітету вибрано Степана Лопуха, а заступником — Климентія Горбаля.

 

 

Корування лісу для будівництва церкви членами церковного комітету та парафіянами у квітні 1995р.Б