6 квітня 2021 року річниця смерті

   З молитвою про блаженну вічну пам'ять першого пароха нашої

церкви о. Олега Винницького, зі співчуттям до імості Тетяни, дітей та

онуків.

   Завжди пам'ятатимемо нашого доброго священника у своїх 

молитвах. Ваші навчання та окраса нашого храму завжди буде нам

нагадувати про Вашу Христову науку та працю при нашій святині.

   Вічна пам'ять!

    Світлій пам'яті отця Олега Винницького


І він упав як лист календаря...

Душа його у вічності спочила,
Як сина свого матінка — земля,
Отця прийняла й ласкою зігріла.

І виють над могилою вітри,
І сум, і біль, і небо затужило...
І теплої квітневої пори,
Прощались рідні й друзі з тим, кого любили.

Не міг отець так просто відійти.
Стоїть у величі ним зведена Святиня,
Тут дух його витатиме завжди —
Дух мудрості духівника і сина.

І на скрижалях вічності колись,
Хтось закарбує ім'я того,
Хто жив й за нас, людей, моливсь,
І звів цей храм для вічності і Бога.

І дні тривог печаллю відшуміли,
Зрозуміє це той, хто втрачав,
Кого серце нестерпно щеміло,
Хто своїх найдорожчих ховав.

Виростають високі могили,
Зорять в небо хрести мовчазні,
І над ними шепочуть спочилим,
Свої думи дощі затяжні.


Автор:
 Антоніна Полотнюк

м. Заліщики, 29 березня 2021р.

Життя парафії

 

У жовтні 2000 р. за постановою Синоду УГКЦ утворено нову Бучацьку єпархію, до якої увійшов Заліщицький деканат. Єпархом новоутвореної єпархії призначений владика Кир Іриней Білик.
 
У червні 2001 року у Храмове свято парафію та новобудову відвідав Преосвященний владика Кир Іриней Білик, який зробив і свій жертовний внесок у будівництво святині.
 
Якими тільки дарами Господь Бог не наділив свій найкращий твір — людину Один із них — це молитва, передана через мелодію релігійної пісні. Найкраща подяка Богові-Творцю, що може висловити людина, — це духовна пісня.
 
Для поліпшення відправи Святої Літургії Дмитро Літкович офірував апаратуру, яку постійно обслуговує. Тоді виникла потреба удосконалення церковного хору при церкві Пресвятого Серця Христового. Регентом хору «Благовіст» з 1998 року стала Світлана Тарасевич. Учасниками хорового колективу є в даний час дяк Ярослав Ілечко, старости хору Мирон Горобець та Іван Совик, співаками — Ярослав Костинюк, Петро Галабій, Антон Стратій, Євген Маніла, Дмитро Виклюк, Володимир Дуда, Михайло Курчак, Степан Лопух, Богдан Філіповський, Омелян Казимирик, Петро Мартинюк, Іван Місько, Ганна Черлінко,Іванна Чернюх, Олександра Бобик, Ольга Стойко, Любов Болюк, Віра Бурка, Леся Братанич, Марія Бесага, Леся Василенко, Марія Кучірко, Марія Коцюб, Любов Дедьо, Галина Дрозд, Ярослава Запоточна, Катерина Каземирик, Оксана Чернюх, Світлана Старко, Іванна Собашко, Іван Білінський, Іван Совик, Степан Турецький, Роман Болюк, Степан Паньків, Роман Снятинський, Михайло Сірий, Петро Гав 'юк, Степан Чернюк, Василь Шийко, Олег Мартинчук, Дмитро Виклюк, Марія Горобець, Галина Виклюк, Ольга Нога, Оксана Караїм, Ольга Баран юк, Ганна Навізівська, Стефанія Сіра, Марія Гошовська, Надія Яцина, Анастасія Ткачик, Віра Жаб'юк, Юзефа Лозінська, Ольга Намака, Оксана Безушко і Надія Маніло.
 
Хор парафії букетом різноманітних колядок, релігійних пісень показав своє духовне прагнення жити для Бога, для правди, для добра народу та церкви. Спів церковний збуджує кожну християнську душу, по-справжньому очищає її. Тож чи мож бути вищою радість, як осягнення єдності з Творцем!
 
Наш хор у 1998 році співав у Катедральному Соборі Святого Юра у Львові, а також у 1999 році — у Церкві Святого Миколая у Теребовлі і в чудотворній Зарваниці.
 
Тепер членами церковного комітету є Степан Лопух (голова), Дмитро Літкович, Богдан Любінецький, Василь Курієць, Богдан Філіповський, Михайло Андрусик, Роман Зебелюк, Роман Снятинський, Ігор Безгура, Іван Совик, Петро Гав'юк, Василь Матійчик, Ярослав Вацик, Степан Половецький, Віктор Кулешко, Михайло Воробель, Антон Стратій і Володимир Навольський.
 
При храмі працює сестринство з 19 осіб. Це Ганна Черлінко (старша сестриця), Ярослава Коцюбійчук, Марія Снятинська, Марія Кучірко, Марія Балан, Ганна Ємчук, Зеновія Паньків, Віра Іванська, Марія Ткачик, Марія Яцків, Марія Романець, Ганна Котляр, Ірина Андрусик, Клавдія Стойко, Ольга Баранюк, Марія Сарамага, Людмила Юрійчук, Стефанія Кляшторна і Василина Мудрей.
 
До церковного братства належить Зіновій Коцюбійчук, Іван Стець, Михайло Андрусик, Дмитро Літкович і Михайло Паращич.
 
На будівництво Собору, від виготовлення проектної документації до освячення, затрачено 800 тис. грн. Збори від коляди в середньому — 12 тисяч гривень, а тацевий збір становив13 тисяч гривень.
 
 
 
Щира подяка тим парафіянам, котрі протягом дев'яти довгих років збирали гроші до церковної скарбниці на будівництво нашої святині.
 
Цим повсякчасно займались:
 
Ганна Черлінко, Ганна Братанич,
 
Марія Сарамага, Ганна Котляр,
 
Марія Романець, Ірина Андрусик,
 
Ярослава Коцюбійчук, Марія Мельник,
 
Марія Балан, Марія Яцків,
 
Клавдія Стойко, Марія Снятинська,
 
Марія Жаб'юк, Ольга Баранюк,
 
Віра Іванська, Людмила Юрійчук,
 
Ігор Безгура, Михайло Сірий,
 
Іван Стець, Климентій Горбаль,
 
Дмитро Літкович, Іван Совик,
 
Леся Бобик, Стефанія Кляшторна,
 
Марія Прокіпчук, Марія Горин,
 
Ганна Яруш, Ольга Теслюк,
 
Марія Воробель, Ніна Штих,
 
Ольга Заскоцька, Зіновія Паньків,
 
Володимир Навольський,
 
Михайло Андрусик, Богдан Любінецький,
 
Галина Крутасевич.
 
Вони також були учасниками коляди разом з іншими парафіянами. Дуже багато побожних, добрих, щирих душею християн, що офірували Святій Церкві фелони, хоругви, килими, ікони, книги, електричні бра, лавки — всього не перелічиш.
 
На офіровані гроші жителя США, уродженця села Печорної пана Семчука збудовано центральний купол Собору, що названий його іменем.
 
Центральну люстру для церкви подарували Степан та Іван Кобіси. Ще чотири люстри пожертвували для храму Володимир Чубатий і Тетяна Федьків, Богдан Приймак, Василь Андрусик, Василь Ляхович. Семисвічник офірували Григорій Перців та його дружина Юстина.
 
В Соборі встановлено дві мармурові дошки з іменами головних будівничих і визначних жертводавців.
Хор «Благовіст» церкви ПСХ Керівник Ярослав ІЛЕЧКО. Біля каплички, 1998 р.Б.
 
Члени церковного комітету, учасники хору, сестриці, прислуга церкви, парафіяни біля зведених стін храму. 27 липня 1996 р.Б.
Члени церковного комітету. Верхній ряд, зліва направо: Віктор КУЛЕШКО, Іван СТЕЦЬ, Василь КУРІЄЦЬ, Дмитро ЛІПІКОВИЧ, Йосип ДЕНИС, нижній ряд: Роман СНЯТИНСЬКИЙ, Степан ГОЛОВЕЦЬКИЙ, Климентій ГОРБАЛЬ, Євген ГОДЕЦЬКИЙ, Богдан ГАЧОК, Богдан ЗАСКОЦЬКИЙ
 
 

Відеофрагменти з життя парафії

 

Зустріч Чудотворного образу Зарваницької Божої Матері. 14 вересня 2018р.

 

Фільм про історію побудови церкви ПСХ

 

Церква всередині

 

Молитва і Святе причастя

 

Хресна Дорога

 

Посвята фелону

 

Всенародна будова

У вересні 1994 року розпочато будівництво каплиці, яку освячено 8 листопада цього року.
 
Каплицю сумлінно будували всі парафіяни. Але особливо відзначилися ті люди, котрі по півтора місяця працювали безоплатно. Це Михайло Андрусик, Михайло Маліновський, Іван Дутчак, Дмитро Гнатюк, Михайло Місько та Володимир Запоточний. На спорудження каплиці затрачено 168 млн. крб.
 
Разом з будівництвом нової святині почалося нове піднесення духовного храму в серцях парафіян. В новоспорудженій каплиці відбулася перша Служба Божа.
 
Дяком став Ярослав Ілечко, паламарем — Михайло Паращич. Організовано хор, яким керував дяк. Хористами стали: Іванна Чернюх, Марія Гошовська, Степанія Сіра, Марія Горбаль, Анастасія Ткачик, Ольга Нога, Ольга Баранюк, Ганна Ємчук, Ганна Черлінко, Павло Дрозд, Степан Чернюх, Антон Стратій, Ярослава Запоточна, Петро Галабій.
 
Старшою сестрою було призначено Надію Іванську Сестрицями стали Василина Мудрей, Клавдія Стойко, Ганна Ємчук, Стефанія Кляшторна, Зеновія Паньків, Ольга Баранюк, Ганна Котляр, Марія Романець, Марія Снятинська, Ярослава Коцюбійчук, Ганна Черлінко, Павліна Клочко, Марія Горин, Марія Кучірко і Ганна Братанич.
 
Від 2 червня до 3 липня 1994 року в Заліщиках проходила перша після війни Свята Місія. Вона була присвячена духовному і національному відродженню церкви й народу на рідній українській землі. ЗО червня була відправлена Служба Божа в парку на місці спорудження храму Пресвятого Серця Христового за участю місіонера з Бразилії отця Августина Дітрука. Під час проходження Святої Місії парафіяни відновили себе до духовного життя, до праці у своїй Батьківщині — Україні, на славу Божу і добро нашого народу.
 
 
         
 
 Особливо плідною стала праця у винограднику Христовім з призначенням 17 квітня 1995 року парохом церкви Пресвятого Серця Христового у місті Заліщиках отця Олега Винницького, що з 20 квітня того року став парохом не тільки в Заліщиках, а також у селах Печорній і Зеленому Гаї (з 1997 року душпастирем церкви в ЗаленомуГаї є отець Онуфрій Швигар).
 
 
 
 
18 червня 1995 року за зборах церковної громади дообрано комітет в кількості 23 чоловік для забезпечення виконання більшого обсягу робіт на спорудженні храму
 
Новими членами церковного комітету стали: Михайло Андрусик, Володимир Навольський, Іван Стець, Теодозій Стратій, Євген Годецький, Дмитро Літкович, Богдан Желіховський, Богдан Заскоцький, Петро Галабій, Мирослав Горобець, Іван Дутчак, Василь Курієць і Богдан Любінецький.
 
До благодійної місії із збору коштів на будівництво Божого Дому прилучилась і діаспора під керівництвом Василя Вериги, Степана Склярчука та Михайла Белендюка.
 
Парафіяни закупили випалену цеглу в містах Заставній на Чернівеччині та Снятині на Івано-Франківщині. Силікатну цеглу привезли з Любомирівського вапняно-силікатного заводу Рівненської області. Цемент отримано з міста Кам'янця'-Подільського, що на Хмельниччині. Дерево привезли з Івано-Франківщини. Оцинковану бляху офірували брати Ярослав, Іван, Степан і Микола Навольські. Вони пізніше подарували дошки і пожертвували кошти на виготовлення центральних і бокових дверей. Майстер заліщанин Микола Кафлюк виготовив ці двері, змайстрували інші двері для святині Антон Стратій, Михайло Місько, Михайло Воробель і Роман Пацарина. Хрести для бань виготовлено в Чортківському автотранспортному заводі.
У зв'язку з призначенням отця Олега Винницького парохом церкви Пресвятого Серця Христового в Заліщиках декретом Єпископа-ординарія Тернопільської єпархії Владики Кир Михаїла Сабриги утворено нову парафію.
 
 
29 квітня 1995 року відбулося засідання двох комітетів греко-католицьких церков Заліщиків, на якому йшла мова про поділ міської території на дві парафії. Це питання було вирішено 5 травня даного року.
 
Інженерно-технічні працівники Заліщицького агробуду в грудні 1995 року подарували церкві Пресвятого Серця Христового корони для весільних обрядів, які освятив настоятель храму о. Олег Винницький. У 1996-2000 роках продовжувалось будівництво Собору. За цей час вимурувано стіни святині, зроблено верх храму з п'яти бань, які покрито оцинкованою бляхою. Споруджений собор до рівня хреста центральної бані має висоту 43,4 метра.
 
Церкву збудовано на кошти жертводавців.
 
їх зведенню сприяли керівники промислових підприємств, будівельних організацій, селянських спілок. Щирої вдячності заслужили начальник РТП Дмитро Богуцький та його заступник Тарас Безручко, начальники районного вузла електромереж Василь Ємчук, автоколони 16142 — Михайло Кривий, МШППМК-5 — Богдан Приймак, Дністровського райуправління річкового транспорту Володимир Мирончук, СПМК-5 — Іван Городницький, райагробуду — Ярослав Вацик, голова облспоживспілки, депутат облради Михайло Лазар, керівники селянських спілок «Дружба» Микола Василькевич, «Винятинська» — Ярослав Бойко.

 

 

      

Протягом весни-літа-осені 1998 року жодного дня не припинялися роботи на будівельному майданчику Радістю сповнювались серця інженера-будівельника Богдана Гачка, техніка Віктора Кулешка, членів комітету з питань церкового будівництва.
 
Багато зусиль докладали сестриці церкви ПСХ, котрі щодня готували для будівельників обіди, часто на 150-200 осіб.
 
Основні роботи з будівництва проводились найманими бригадами із Заліщиків, Заставнівського району Чернівецької області і Снятинського району Івано-Франківської. Всі допоміжні роботи виконували парафіяни. У церковному архіві зберігаються імена учасників будівництва.
 
При церкві Пресвятого Серця Христового у 1994 році засновано «Братство Апостольства Молитви». Ревнителькою братства є Віра Іванська.
 
У 1996 році створено осередок благодійної організації «Карітас», який плідно співпрацює з обласною організацією. Налагоджено зв 'язок з «Церквою у потребі» (Німеччина) та церковною українською громадою в Мельбурні (Австралія).
 
Члени осередку організовують святкові вечори на свято Миколая-Чудотворця у школі-інтернаті та дитячому ревмосанаторії, де вручили солодкі подарунки, взуття, одяг і медикаменти.
 
Заліщицький деканат протягом 1997-2000 років організував чотири деканатні молодіжні християнські зібрання.
 
Особливо численну молодіжну аудиторію зібрало четверте зібрання у 2000-му ювілейному році народження Спаса нашого Ісуса Христа. Молодіжний парк міста над Дністром ще досі не приймав так багато гостей, ще не чув з уст юнаків і дівчат стільки щирих молитов, духовних і патріотичних пісень. Зібрання проходило під гаслом «Христос вчора, сьогодні, навіки».
    
Перший день був не тільки днем зустрічей і знайомств. Увечері відбулася велика спільна молитва і реколекційна духовна наука. Потім — хресний похід молоді до пам'ятника борцям за волю України. Отець-декан спільно із священиками деканату відправили тут поминальну панахиду. Опісля над стрімким спуском Дністра спалахнула ватра знайомств.
 
Наступного дня учасники зібрання стали до великої спільної молитви за Україну, щасливу і світлу її долю у третьому тисячолітті. Перед молоддю виступили голова Заліщицької районної ради і держадміністрації Степан Кобіс, народний депутат від Чортківського виборчого округу №167 п. Ростислав Шиллер, котрі чимало спонсорували заходи церкви.
 
Молилися і співали, підтримані усіма присутніми, й учасники Заліщицької міської організації «Українська молодь Христові». Після великої спільної молитви та реколекційної науки відбувся святковий концерт за участю народних артистів України Павла Дворського та дуету «Писанка».
У День народження нашої держави після святкової Літургії було освячено і встановлено біля новозбудованого Собору ювілейний хрест на відзнаку 2000-ліття Різдва Христового.
 
Цей хрест виготовлений членами церковного комітету під керівництвом Климентія Горбаля.
 
Активістам духовного відродження у нашому краї були вручені 
пам'ятні медалі до ювілею Різдва Христового. За сумлінну і безкорисливу працю Верховний Архієпископ Мирослав Іван Кардинал Любачівський та Єпископ Михаїл Сабрига 
нагородили ювілейними медалями з нагоди 2000-го Святого Року Степана Лопуха, Йосипа Дениса, Богдана Гачка, Івана та Ярослава Навольських і Ярослава Ілечка.
 
Преосвященний Кир Михаїл Сабрига у ювілейному 2000 році Божому нагородив за велику душпастирську працю отця-декана Олега Винницького. Йому вручено золотий нагрудний хрест з прикрасами і ювілейну медаль «Зарваницька Мати Божа».

 

 

   

Хресна Дорога в молодіжний парк біля каплиці. 26 квітня 2000 р. Б.

   

Великдень 1998 року. Освячення пасок.

Святе Причастя у час Різдва Христового.

 

УМХ церкви Пресвятого Серця Христового у марійському центрі с. Зарваниці.

Варта біля Божого гробу. 2001.р. Б

 

Оcвячення автобуса, який вирушить на світове молодіжне зібрання у м. Мілан (Італія). 1999 р. Б.

Отець-декан теребовлянський Іван СИВАК з хором церкви св. Миколая м. Теребовлі у гостях на парафії ПСХ.

Спільна відправа «Надвечір'я» в честь святкування 2000-ліття Різдва Христового на майдані ім. Т.Г.Шевченка м. Заліщиків. б січня 2000 р. Б.